fbpx

ІСТОРІЮ ГОНКИ НАЦІЇ ТВОРЯТЬ ЛЮДИ

Колись ми обіцяли продовжити знайомити вас з нашими учасниками.  Ми звертались до читачів з проханням надсилати нам історії знайомства з Гонкою Нації.  Дякуємо за вашу активність і  чудові відгуки!! Із задоволенням публікуємо нові, надихаючі, мотивуючі розповіді.

ТЕТЯНА ШЕЛУДЕНКОВА

Вперше про ГОНКУ НАЦІЇ я  почула від друга, який з неймовірним захопленням розказував про кожне тренування перед забігом, а потім, і  про саму гонку. І чим більше я  читала інформацію про попередні забіги з перешкодами, дивилась фото і відео, тим більше хотілось спробувати самій. Прийняти цей виклик. Випробувати себе. Поставити ціль і досягнути її. І, як виявилось, найближчий до того моменту забіг був SNOWRACE в Буковелі. Наважитись одразу на нього було непросто. Були сумніви і  багато страхів, проте з кожним тренуванням вони розчинялись. В більшій мірі, дякуючи тренерам та всім, хто тренувався поряд.  Взагалі люди, які приймають участь у  забігах, – це окрема історія. Коли тренуєшся з такими позитивними, зарядженими енергією та доброзичливими людьми, які надихають та мотивують, підтримують і  завжди дають поради, просто виростають крила. І тоді після тренування ідеш додому стомлений, але щасливий. Це варте всіх зусиль і витрачених сил. Досягати того, що, на перший погляд, здавалось тобі нереальним і  виходило за межі можливого, – величезне задоволення. Піднявшись по чорній трасі в  Буковелі, розумієш, що ти не такий слабкий, як думав і  можеш набагато більше , ніж сам міг уявити. Людина завжди може більше, ніж думає, треба лише дозволити собі вийти за ці уявні рамки. І Гонка Нації дає таку унікальну можливість. Можливість подолати себе. За це – велике спасибі організаторам. Це змінює свідомість, погляд на життєві труднощі, загартовує характер, волю, вчить досягати поставлених цілей і  не здаватись, це мотивує займатись спортом і, врешті решт, це драйвово, емоційно і  дуже весело) Що ще мені дала участь в  Гонці Нації? Нових друзів, знайомство з чудовою біговою крейзі командою PLAY OUTSIDE CREW, нові цілі, серед яких, звичайно ж, нові етапи Гонки Нації, усі можливі забіги і  напівмарафони. Постійні тренування, без яких вже не уявляєш своє життя, круговерть нових емоцій і вражень. Мрійте, пробуйте, тренуйтесь, беріть участь!! Вам обов`язково сподобається.

АНДРІЙ ТУРКІВ

Перший раз я прийняв участь у  RACE NATION  взимку 2016 року – у її зимовій версії – Snow Race, що відбулася у Буковелі. Знайомство з однією дівчиною стало вирішальним моментом у цій справі. Ольга Кукшина, Play Outside Family, привіт!) Виявилося, що вона теж полюбляє біг, поділилась зі мною інформацією про те, що саме зараз стартують офіційні тренування до Гонки Нації. Ось так я потрапив на перше тренування Snow Race Training /PLAY OUTSIDE/. Ну і пішло-поїхало. Траса виявилася надзвичайно складною, бо містила і  круті спуски, і затяжні підйоми, але нереальна краса навколишньої природи нівелювала усі труднощі та надихала продовжувати боротьбу. Дикий сплеск адреналіну та ендорфінів, що виникає від такого екстриму – це нереальний кайф, якого так не вистачає у нашому повсякденні…

Неодмінно планую пробігти наступні забіги Гонки нації, що відбудуться цього року по всій країні, та щиро раджу кожному спробувати хоча б один раз приєднатися до цього руху! Впевнений, байдужим після цього залишатися буде нереально). З`явилося бажання рости далі у плані фізичної підготовки, з`явилась мотивація більше та довше бігати, займатися спортом та готуватися до наступних гонок!

Щоб пережити ще і ще раз ті незабутні відчуття!

Максим Омельчук

Моя перша гонка була на мототреці в Пирогово – 13 км. З самого початку хотів прийняти участь в найпершій п`ятикілометровій гонці, але втілити у  реальність цей задум не вийшло через збіг обставин. Мотивувало до участі все те ж почуття невідомого і  бажання випробувати себе, так само було і  з першим напівмарафоном. Але чесно зізнаюсь, на Гонці азарту було набагато більше, адже силові і  координаційні перешкоди значно розширюють палітру емоцій під час проходження дистанції. Тим більше, що ми проходили її разом з друзями, допомагаючи і підтримуючи один одного, не двилячись на те, що реєстрація була індивідуальна. В такі моменти особливо гостро відчуваєш, наскільки важливим являється міцне і надійне плече друга у важку хвилину. Сама Гонка кардинально не вплинула  на моє життя, так як я і до участі вів доволі активний спосіб життя. Але вона звела мене з близькими по духу людьми, з якими ми   цього року подолаємо не один десяток кілометрів разом, з людьми, за яких я вдячний долі, бо ми стали по-справжньому близькими у звичайному житті, поза рамками спорту. І точно можу сказати, що головне випробування для мене безсумнівно буде разом з Гонкою Нації цієї осені. Думками вже там, і це мотивує тренуватись з іще більшою віддачею.

Олег Гладченко

Преамбула

Гонка Нації в Буковелі стала для мене другим забігом і ,я впевнений, не останнім! Попередній забіг пройшов під гаслом “Слабоумство і  відвага”, тому що рішення брати участь було прийняте в останній момент у п’ятницю, після чергового тренування з кросфіту. Подзвонив друг і запитав: “Ну що, завтра в Києві на гонці?”. З крепатурою в усьому тілі, без жодної бігової підготовки, у речах, частково “наколядованих” у друзів, я вийшов на дистанцію 13км. Це могло б завершитись не дуже добре, але моя природна шаленість і непогана фізична форма, “прокачана” на кросфіті, дозволила завершити це нелегке випробування і отримати почесні регалії фінішера!

Думки про участь у зимовій гонці з’явилися одразу після анонсу, але до останнього я не реєструвався, вагався. Проте за 2 тижні до старту, дізнавшись про трансфер з Києва, вирішив, що треба їхати! Цього разу розумів – варто підготуватись. Два наступні тижні привчав свій ораганізм до бігу взимку і тестував новий біговий одяг. Зрештою, в четвер ввечері сів на потяг з Харкова до Києва, і зрозумів, що Рубікон перейдено. В Києві ледь не запізнився на трнсфер, та вже у автобусі познайомився з моїм сусідом на найближчі кілька годин і (як виявилося згодом) на зворотню дорогу – Віталієм з Києва. Віталій виявився доволі приязним хлопцем, для якого майбутня гонка теж була не першою, тому ми мали про що поговорити. В дорозі познайомився і подружився ще з кількома шаленцями, парочкою спортсменів з Кривого Рогу – Костею і Настею. В автобусі навіть вдалося трохи поспати, хоча на ранок моя спина мала зовсім іншу думку з цього приводу)

Царство снігу

Зранку ми вже були у Буковелі, наш автобус повний волонтерів став центром організаційного брифінгу, а я вислизнув в пошуках ще одного дурка, який також, як і я, перся через всю Україну, щоб побігати в горах. Людина, завдяки якій я взяв участь в осінній Гонці Нації і яка вплинула на рішення приїхати цього разу – друг-екстремал Олег з Одеси, який поставив свій намет на схилі біля старту. Таким чином моя імпровізована команда на цей захід була укомплектована. Четверо подорожан з автобусу, як нормальні люди, бігли в першому забігу стандарт і тільки гість з Одеси біг в еліті. Тому побажавши йому удачі на дистанції, ми почали розминатися. Насправді, набагато приємніше було виходити на старт, в оточенні нових друзів, це додавало сил. За жартами і позуванням для фотографів ми дочекалися на початок і побігли!

А я все біжу, я біжу по дорозі…

Найважливішим спочатку було тримати свій темп і не ганятися за “лосями” плюс призвичаїти свій організм до дихання морозним повітрям. Цим я і займався, аж поки переді мною не з’явилася перша перешкода – піраміда. На щастя, жодних проблем вона не викликала, подальша дорога була рівною, тому можна було кайфувати від бігу і навколишніх краєвидів. Так само і наступні перешкоди було подолані без особливих зусиль, я собі тримався в пелотоні, друзі були неподалік – нас чекали нові і нові перешкоди. Так би я і біг собі до фінішу, долаючи перешкоди, повторюючи своє квест-слово і не задумуючись про бурпі, якби на дорозі на з’явилися фатальна для мене, мабуть як і для половини учасників, перешкода – перехід колоди. Я успішно подолав половину перешкоди, вже подумав як собі побіжу далі, але фатум мене покарав – я підслизнувся. Але я не сильно засмутився, адже бурпі стали рідними протягом останнього півроку кросфіту. Швиденько зробивши 30 штрафних бурпі, побіг далі, бо треба було надолужити згаяний час. Далі був нічогенький підйом(я всім розповідаю, що там було більше 60 градусів нахилу, щоб звучало ефектніше), де правильною тактикою для мене було просто швидко йти, не зупиняючись. Це дозволило залишити позаду не менше 10 суперників! За кілька кілометрів і десяток перешкод я наблизився до омріяного фінішу.

Не має значення, як пробіжиш, головне – красиво фінішувати!

На щастя, фінальний блок перешкод дався мені без штрафних бурпі. Швиденько пострибавши по пірамідах, подолавши канат і драбину разом з рукоходом, опинився перед вогнем, але і він не зміг мене зупинити цього дня! Так, я фінішував, це було неймовірне відчуття, коли на мене надягнули медаль фінішера, я зробив це! Не менш приємним став достойний результат і вісімнадцятий час серед майже сотні учасників першого стандартного забігу. Потім обійми, купа фото, жарти з друзями, невеличкий вояж навколишніми краями і довга дорога додому.

Час вдячності

Дуже важко висловити словами вдячність всім причетним до цієї гонки і всього руху загалом. Ви дуже круті, дякую-дякую, не зупиняйтеся, ми чим зможемо – допоможемо! Дякую старим друзям, які мене підписали на це шаленство! Дякую новим друзям, що ви були поруч і ви такі ж (а можливо і більш) крейзі! До нових зустрічей, чекаємо у Харкові на етапі Гонки Нації!

А від себе ми хочемо подякувати всім вам за такі теплі  і щирі слова!! Чекаємо на нові історії!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *