fbpx

OCR European Championships – очима українців.

OCR European Championships – очима українців.

12 червня 2016 року пройшов перший чемпіонат Європи забігів з перешкодами OCR European Championships!

Оскільки призери Гонки Нації були кваліфіковані, на цьому чемпіонаті мали змогу взяти участь спортсмени з України!

6 надзвичайно сильних духом та тілом людей – Олексій Кононенко, Катерина Сербенюк, Анна Ястремська, Натал`я Пірман, Ольга Баца, Надія Воронченко.

Цікаві факти, справжні емоції, деталі пекельної траси в одному інтерв`ю з прямих вуст від Анни Ястремської, учасниці OCR EC:

Трохи сухих фактів
Всього в Першому Чемпіонаті Європи з забігів з перешкодами взяли участь спортсмени з понад 23-х країн. Із загальної кількість учасників – 146 жінок і 471 чоловіків. На відміну від «Гонки Нації», що проводиться в Україні, де за не подолання перешкоди з першого разу спортсмен має можливість відпрацювати штраф у вигляді 30 бурпі, на Чемпіонаті Європи перешкоду можна було долати нескінченну кількість разів (єдине, що втрачав спортсмен в цьому випадку, був час). Якщо ж перешкода таки не підкорялася, і спортсмен добровільно «здавався», то його позбавляли офіційного браслета, що означало автоматичне виключення зі списку претендентів на призові місця. У підсумку, лише 49% чоловіків і 14% жінок змогли завершити гонку з браслетом, тобто подолавши всі перешкоди. Швеція, Бельгія, Німеччина, Нідерланди і Великобританія – країни, які виставили на чемпіонат найбільшу кількість учасників. Звідси можна зробити висновок, що в цих країнах найбільш розвинені спортивниі напрямки кроссфіт та біг з перешкодами.

Мої враження
Сказати, що я і мої колеги по участі в чемпіонаті були глибоко вражені – це все одно, що спробувати описати «Війну і Мир» у двох словах …
Ніхто з нас особливо не сумнівався, що легко не буде. Але те, з чим ми зіткнулися в дійсності, перевершило всі очікування. Уявіть собі скромну дистанцію в 15 км, (яку, ми до слова, так і не встигли помітити через щедро розставлені перешкоди у всіх очікуваних і несподіваних місцях) і більше 50 перешкод у вигляді стін, канатів, колод, канатів з колодами, озер, перекладин, рукоходів і всього іншого немислимого добра, яке відразу навіть не вписується в рамки здорового людського глузду.

Скромний спортивний досвід нашої української збірної складався з подолання на «Гонці Нації» класичних «Спартанрейсовських» http://www.spartan.com/ перешкод у вигляді одинарного рукоходу, стандартного канату, піднявшись на який потрібно було всього лише доторкнутися до дзвіночка) і абсолютно адекватної довжини горизонтального каната над річкою в 50 м. Тепер уявіть собі приблизно те ж саме, але помножене на нетрадиційну відстань і талановиту фантазію. Те, з чим ми зіткнулися на чемпіонаті зовсім не було розраховане на середньо статистичних спортсменів. Задумка була в тому, щоб вижили найсильніші – такі як Олексій Кононенко та Катерина Сербенюк. Уявіть собі аналог американської гірки, висотою в п’ятиповерховий будинок, з якої ви з’їжджаєте вниз зі швидкістю звуку, і відірвавшись від поверхні гірки пролітаєте вперед у вільному падінні ще енну кількість десятків метрів – захват від нових відчуттів і емоції зашкалюють від надлишку адреналіну в «польоті».

Уявіть канат, по середині якого на вузлику тримається дерев’яне кільце радіусом близько 80см.: завдання – забратися на канат минути кільце – виявилося практично нездійсненним для більшості учасниць жіночої статі. Канат над озером наче б то і не був сюрпризом. Несподіванкою виявилося лише його довжина. На середині каната змучені передпліччя і кисті вже відмовлялися виконувати призначену хапальну функцію і більшість спортсменів зривалися в воду.
Особливою новизною порадували т.зв. комбіновані перешкоди … Ну кого ви зараз здивуєте кільцями, сіткою або дерев’яними паличками, які потрібно вставляти в отвори, щоб пересунутися ….?! Уявіть же собі нашу космічну радість при вигляді усього перерахованого, об’єднаного в одну поетапну скромну перешкода … На одному з таких передфінішних «комбі» перешкод можна було споглядати десятки «рослих спортсменів чоловічої статі» зі сльозами на очах, які, зірвавшись з кілець посеред перешкоди усвідомлювали, що друга спроба пройти перешкоду їм уже не під силу.

Що стосується решти – то навіть якщо перешкода нам і було знайома з попереднього досвіду, то варіант його подолання був явно неординарний. Так, наприклад, розставлені горизонтально дерев’яні балки слід проходити по черзі – одну через верх, іншу через низ. Маса задоволення, повірте. Канати мали на увазі собою вміння не тільки дістатися до верху, а й володіння навиком перелазити через саму балку, на якій, власне, цей канат і висить. Багато перешкод було пов’язано з висотою і водою (необхідно було стрибнути з трампліну вражаючої висоти (більше 8 м) в воду, перепливти озеро, перелізти через горизонтальні балки, розставлені над водою і т.д. Доповнили картину лише достаток потужних скандинавських атлетичних тіл, що біжать і переганяють тебе, дивлячись на яких важко повірити, у «авторів» дистанції вистачило фантазії на те, щоб змусити і таких генетично і традиційно пристосованих атлетів втрачати самовладання і тікати не на витривалості і фізичній силі, а на чистій мотивації і морально-вольових якостях.

Ще раз висловлюю захоплення нашими українським талантами, які подолали всю дистанцію і всі до єдиної перешкоди – К. Сербенюк і А. Кононенко. Це не спортсмени, це надлюди…

Нам би трохи фінансування і умов для тренувань і ми звернемо гори!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *